Розробка свята "Зустріч птахів"

Хід свята

Учитель

Весна. Березень. Уже понад тисячоліття слов’янські народи святкують у березні кілька свят: Явдокії—14 березня, Герасима Грачов- ника — 17 березня, свято сороки — 22 березня. Слов’яни з давніх-давен вірили у природні сили, поклонялися богу Сонця, богу Вітрів, богині родючості — Деметрі. Тому весною в березні всюди по селах лунали веснянки, сміх, організовувались ігри, у яких закликали природні сили бути до людей милостивими, добрими. А ще у весняні свята дівчата пекли невеликі, смачні, рум’яні жайворонки, виходили з ними в парк, ліс, на лужок — і підкидали їх: хто вище підкине і зловить, родина того буде забезпечена хлібом і всяким збіжжям на цілий рік. Зловлений жайворонок розламували, розкладали на гілках дерев, щоб пташки склювали, а у знак подяки за доброту людей природні сили не залишать їх без достатку.

Після прийняття християнства свято сороки було назване святом Сорока святих, утім, звичай зустрічати птахів, робити їм добро залишився.

Перелітних птахів у різні часи зустрічали по-різному. Але всюди і повсякчас перелітні птахи несли надію на тепло, на сонце, на краще життя.

Перший учень

Так весни, сонечка, тепла хочеться!

Другий учень

Дівчата, а давайте весну покличемо!

Весна, весна, весняночко,
Прийди до нас, подоляночко.
Прийди, прийди, теплом утіш,
А ти, сонечко, світи ясніш.

Третій учень

Ти, рясненький дощику, упади
На городи, на левади, на сади.
Щоб пшениці колосилися, як тучі,
Щоб горою піднімалися жита,
Щоб добром роквіталися літа.
Іди, іди, дощику, упади,
Щоб плодами наливалися сади.

Четвертий учень

Щоб родило і у полі, й у дворі,
Щоб співалось од зорі і до зорі,
Весна, весна, весняночко,
Прийди, прийди, подоляночко!

З’являється Весна. Лунає у запису пташиний спів.

П’ятий учень

Ось іде весна ланами,
Перелогами, лісами,
Де не ступить, з-під землі
Лізуть проліски малі.

Перший учень

Як опустить вниз правицю,
Зеленіє скрізь травиця,
Як лівицю підведе,
Всюди листя молоде.

Другий учень

На берізку гляне зблизька —
У сережках вся берізка,
До верби підійде — ба —
В білих котиках верба!

Третій учень

А як здійме руки вгору
До блакитного простору,
З кожним помахом руки —
Линуть з вирію пташки.

Весна

Вийшла я з лісу, лугові вклонилася.
Од вітрів і сонця — луг зазеленився.
А до мене трави у поля прослались,
А до мене птахи з гаю озивались,
А за ними в лузі зацвітали квіти.
Починаю, друзі, по землі ходити.

Ану ж, весняночки, заспівайте пісню, якою ваші бабусі зустрічали весну.

Дівчата

Весна-красна, весняночка,
Устала з постелі,
З-під білого покривала
Глянула на села.

Всміхнулася і махнула
Теплими долоньками,
Водицею бігучою,
Милими квітками.

Пролісками-первістками,
Рястом кучерявим,
Що горнеться до проліска,
Мов хлоп’я слухняне.

До ненечки… А під небо
Підбивсь, тільки мріє,
Малесенький жайворонок:
Співає, радіє.

Тріпочеться, поглядає
Як хороше, любо.
Весну-красну, весняночку
Зустрічають люди.

Учитель

А тепер відгадайте загадки про птахів.

1.     Двічі народжується, раз вмирає. (Птах.)

2.     Летів птах через дах, сів на воротях у червоних чоботях. (Лелека.)

3.     Сам вечірньої години заховався в кущ калини, —
Та на дудочку одну грає пісню чарівну. (Соловей.)

4.     Уночі гуляє, а вдень спочиває, має круглі очі, бачить серед ночі. (Сова.)

5.     Чорнокрилий, жовтодзьобий,
Він за плугом важко ходить,
Черв’ячків, жучків знаходить —
Сторож, вірний друг полів.
Перший вісник теплих днів. (Грак.)

Четвертий учень

Приліт пташок із теплого краю, із далекого вирію у наші рідні краї — характерна ознака весни. Поет Нікітін писав:

Помилуйся, весна йде до тебе,
Журавлі караваном летять,
Тане день в щирім золоті неба,
І струмки по яругах шумлять.

Як сюди загостить внезабарі,
Скільки гнізд назвиває пташня!
Що за співи поллються, за чари,
Спозарання до смерку, щодня.

Раніше за всіх з’являються граки, із якими пов’язане весняне свято в народному календарі — Герасима Грачовника (17 березня). Ще сніг не зійшов на полях, а граки вже діловито походжають по них, по розмерз- лих дорогах і горбах, збираючи убогу їжу.

Й одразу, не гаючи часу, лагодять гнізда, відкладають яйця. Ніхто з перелітних птахів раніше за граків не виводить потомство.

П’ятий учень

За граками прилітають шпаки й жайворонки. Перша пісня жайворонка означає, що зимі вже кінець. Тут теж не помилився В.Жуковський, коли писав:

На сонці ліс аж зашарів,
Ледь-ледь парує діл зігрітий,
І пісню ранню вже завів
Дзвенючий жайворон в блакиті.

Він голосисто з вишини
Співа на сонечко блискуче:
«Весна прийшла до нас уроча,
Співаю тут прихід весни».

А ще прилітають до нас із теплих країв зяблики, іволги, соловейки, ластівки, лелеки, чаплі, зозулі — усіх не перелічити. А ми сьогодні згадаємо за наших найближчих сусідів.

Перший учень

У присмерку літають ластівки,
Так низько, ніби в землю поринають,
І виринають з неї, мов з ріки,
Крильми собі дорогу протикають.

Шугають у зеніт, а звідтіля
Як чорні зорі, падають, як сльози…
А над хатами-«вісімка», «петля» —
О летуни мої, о віртуози!

Скільки віршів, пісень, переказів склали люди своїм хорошим друзям —ластівкам. Ластівка стала сусідкою людини ще задовго до того, як люди стали осілими будівниками. Річ у тім, що гніздо ластівки не боїться сирості, міцне, але відкрите зверху, йому потрібен дах. І цим дахом ластівка вибрала будівлю людини. Поселившись поряд із людьми, ластівки щоденно бачать людей, звикають до них і зовсім їх не бояться. Вони надзвичайно турботливі батьки: постійно літають у пошуках їжі для своїх жовторотих дітлахів. Коли ті виростають, ластівки-батьки рано-вранці виводять малюків у перший політ. Ластів’ята сідають на гілочці рядком, а батьки ловлять комах і годують їх, адже крильця у пташенят не такі вже й міцні для швидкого лету.

Другий учень

Та хто сильніший із пташенят, не витримує довго чекати, летить слідом за батьками, а ті, спіймавши мушку, віддають її сміливцю. І останній урок — ластівка летить уперед, дожене муху, відлетить трохи вбік, а мале саме її схопить. Більше вже вчити не потрібно.

Хто смачний, а хто гіркий, молодняк уже дізнається самотужки. їжа ластівок — дрібні комахи: мухи, комарі, жучки, мушки, а в сильний вітер ластівки скльовують навіть тих, хто не хоче літати і сидить, притиснувшись до землі. Люблять ластівки супроводжувати череду корів та овець. Ті приваблюють комах, а ластівки, шугаючи понад саму голову, без промаху ловлять здобич.

Люди здавна з любов’ю ставляться до ластівки, ласкаво називають косаткою. Спостерігаючи за ластівками та їхніми звичками, люди дійшли висновку: ластівки низько літають над землею на негоду.

І це насправді так. Зміну атмосферного тиску комахи дуже добре вловлюють. У передчутті негоди вони сидять у траві, а коли й літають, то дуже низько. Ось ластівки й ловлять їх над самою землею або прямо з травинок і підхоплюють.

Третій учень

Оскільки живляться ластівки комахами, то прилітають до нас найпізніше. А восени відлітають найперші, бо комах стає менше. Гнізда ластівок довго лишаються порожніми. Лише в сильні морози в них з’являються квартиранти — горобці. Мимоволі згадується вірш О. Майкова:

Під стріху за звичкою гляну —
Порожнє гніздо при вікні,
Де мову я чув ластівчану,
Тепер — соломинки одні…

А я ж пам’ятаю, як двійко
Зугарних, метких ластівок
Ліпили його на причілку
Й носили м’якенький пушок!

Як весело їм у роботі,
Як гарно було їм, коли
Діток голівки жовтороті
З гнізда визирать почали!

Учитель

А тепер невелика вікторина.

Запитання для вікторини

1.     Які міста «літають»? (Орел.)

2.     Які птахи не сідають на землю? (Стрижі.)

3.     Який птах найменший в Україні? (Корольок.)

4.     Що для птахів страшніше взимку — голод чи холод? Чому? (Голод.)

5.     Який птах співає хвостом? (Бекас.)

6.     Гнізда яких птахів їдять? (Стрижів.)

7.     Чому у гніздах шпаків після вилуплення пташенят немає шкаралупи?

8.     Що робить страус, коли лякається? (Тікає.)

9.     У якого птаха лише два пальці? (У страуса.)

10.              Гнізда яких птахів слугували зразком для інкубатора? (Сміттєвих курей.)

Четвертий учень

Починаючи із середини березня, на місця гніздування прилітають білі лелеки. Ці великі красиві птахи зі сніжно-білим і чорним пір’ям здавна живуть біля оселі людини. Люди люблять їх за подружню вірність, за дивовижну прихильність до раз і назавжди обраної хати, куди вони повертаються з року в рік. За зворушливу турботу про пташенят, за величезну користь, яку приносять людям, винищуючи шкідливих комах, мишей та інших гризунів. Тому їх із радістю зустрічають навесні. Недарма у багатьох селах на віддяку птахам піднімають на дах клуні старе колесо, аби «фундамент» пташиного гнізда був надійнішим. Як відомо, у народі ніколи не називають птахів і звірів людськими іменами. Однак у цьому суворому і певною мірою канонізованому звичаї був один-єдиний виняток— до лелек звертались як до людей: «Антоне, коли тепло буде?», «Антоне, принеси тепло». Нерідко пастухи, побачивши поважного птаха, що ходив довкола, гукали: «Іване, принеси нам літо».

П’ятий учень

Така пошана до цих птахів, очевидно, і народила поетичну легенду, згідно з якою у давнину бог Перун відправив на землю людину і дав їй лантух, наказавши, щоб віднесла його далеко в ліс. При цьому ставилася одна важлива умова: не розв’язувати і не заглядати в нього. Та не була б людина людиною, якби не цікавилася, що ж у тому лантухові є. На півдорозі чоловік зупинився, розв’язав зав’язку і з лантуха на всі боки порозбігалися жаби, вужі, миші, змії. Кинувся бідолаха ловити їх, та де там! Тоді розгніваний Перун наказав: «Я перетворю тебе на птаха і будеш ним доти, поки не визбираєш все гаддя, яке випустив на волю». Отак, начебто, людина в подобі лелеки й досі ходить по наших полях та болотах, виловлюючи зміїне кодло…

Перший учень

Легенди легендами, але в них з особливою поетичністю оспівана благородність цих добрих людських сусідів. За повадками цих птахів визначали прихід весни, настання тепла. «Прилетіли лелеки — весну принесли здалека». З появою цих віщунів хлібороби починали висівати ярі культури, садити городину, приказуючи: як з’явились буслині лапи — не забирай з грядки сапи.

Другий учень

Із краю — вирію
Бузьки вилітають.
До нашої хати
Дороги питають.
Гей, летіть, ви, бузьки,
Попід небом синім.

Аж там, де кружляють
Плуги на царині.
«А ми прилетіли
З висока дивитись.
Ой, чи ви нас ждали,
Ой, чи ви смутились?»

Третій учень

За поведінкою лелек люди визначали, якою буде погода наступного року, майбутні статки. Вважалося, що коли лелеки запізнюються з вильотом у вирій і збираються в гурти біля гречаної копи, то неодмінно зима виявиться стійкою, без лютих морозів та віхол. І навпаки, якщо поважні птахи поспіхом вирушають на перезимівлю — чекай суворої зими. За давнім повір’ям, дітям забороняли вилазити до лелечих гнізд, брати в руки яйця і лелечат, задивлятися на птахів, що летять, випереджувати їх. А якщо комусь пощастить першому в селі побачити лелеку і тричі присісти, прикривши ноги — то цілий рік не хворітиме.

Лелеки — дуже старанні, турботливі батьки. Недарма кажуть, що дітей до хати приносить лелека. Образ цей широко побутує як у народній творчості, так і в письменстві.

Учитель

Ось ви прослухали інформацію про найпоширеніших перелітних птахів нашої місцевості. А тепер, за давнім звичаєм, наші дівчата випекли жайворонків. Давайте візьмемо їх, вийдемо надвір і закличемо весну.

Глядачі та учасники беруть жайворонків, ідуть у двір школи, підкидають і ловлять їх. Спіймавши, розламують і кладуть на гілках дерев для птахів. Потім усі йдуть розвішувати шпаківні.